Жило собі на світі джерельце. У ньому була настільки чудова чиста вода, що звірі та птахи просто не могли обійти його стороною. Вони щодня приходили до нього напитися чистої водиці.
Джерельце нікому не відмовляло. Воно щиро раділо усім, хто приходив до нього у гості та кого воно могло почастувати своєю водою. Ось чому про це джерельце дуже скоро вже знали всі звірі та птахи.
Особливо, джерельна вода припала до смаку сім‘ї поросят. І вони почали не лише пити з нього воду, але й купатися у джерельці. Щодня граючись біля води, вони зруйнували барвисті береги, перетворили їх на купу багнюки, в якій залюбки качалися.
Джерельце щодня намагалося прибратися та очиститися, та дуже скоро зрозуміло, що його намагання марні, бо вода стала настільки каламутна та несмачна, що звірі просто перестали приходити до нього. І лише кабанів такий стан справ влаштовував.
Не витримало джерельце й заплакало. Тоді один мудрий птах запитав його:
– Невже тобі дійсно приємні поросята, які приходять до тебе щодня?
На що джерельце відповіло, що воно не хотіло поїти кабанів, але воно не могло їм відмовити, бо вважало, що має радувати своєю водою усіх та кожного.
І тоді мудрий птах дав йому таку пораду:
– Ти маєш радувати інших, але водночас піклуватися й про себе. Ти також варте і достойне радості.
Вмить висохли джерельні сльози. Джерельце укріпило камінням береги, до яких зазвичай приходили поросята. Це стало на заваді непроханим гостям. І незабаром, слава про найчудовішу водицю повернулася до джерельця. Птахи та звірі звідусіль збиралися насолодитися чудодійною та смачною водицею.
🔹🔹🔹 Коментар
Частіше говоріть “ні” вашому тимчасовому оточенню, не розмінюйтеся на чужі справи та обов’язки, бо вдома вас чекають ті, для кого ви дійсно найцінніші.
