Йшов хлопчик дорогою. Світило сонце, і раптом він спіткнувся та впав. Поранив ноги та лоб. Тоді образився хлопчик на свого Бога й сказав: «Який же ти охоронець, якщо дозволив мені так боляче вдаритися?» І повернув на іншу дорогу. Але не знав хлопчик, що попереду на дорозі, де він щойно впав, лежала отруйна змія, і смерть чекала там на нього.
Пішов хлопчик іншою дорогою, і раптом почалася гроза. Побіг він до дерева, щоб сховатись від дощу, але знову впав і вдарився. Знову він сказав Богові: «Ти не дозволив мені навіть сховатись від дощу, який же ти охоронець після цього». І повернув на третю дорогу. Але не побачив хлопчик, як блискавка вдарила в дерево, під яким він хотів сховатися, і від вогню воно згоріло миттєво.
Пішов хлопчик третьою дорогою. Йшов він вже обережно, уважно дивлячись під ноги, і говорив: «Не сподіваюся я на тебе більше, Бог, не охороняєш ти мене, не даєш йти вибраними мною дорогами».
І раптом знову впав, зламав собі руку. Дикий біль охопив його, і він знову звернувся до Бога: «Не вірю я більше в те, що ти є. Не піду я дорогами, а піду через гори. Не допомагаєш ти, а лише заважаєш». Але не знав хлопчик, що третя дорога нікуди не вела, а наприкінці її була лише чорна прірва.
І пішов хлопчик через гори. Важко було йти, все тіло боліло, але коли він дістався до вершини, то з її висоти побачив три дороги: і змію отруйну на першій дорозі, і дерево обгоріле на другій, і прірву чорну на третій. І зрозумів тоді, що кожного разу Творець рятував його від загибелі… І з того часу почав довіряти йому…
Джерело:
www.inpearls.ru
