Два конверти

Якось в одну компанію призначили нового керівника. У перший же робочий день на новому місці той став вивчати свій кабінет і все, що в ньому. Адже було цікаво зрозуміти, як жив і працював твій попередник.

Звісно ж, він заглянув у всі шафи, продивився полички із книгами й нарешті став досліджувати вміст письмового столу. Всі шухляди були порожні. І тільки в нижній він виявив два запечатаних конверти. Вони були під номерами 1 і 2. На першому було написано: «Розкрити у випадку крайньої потреби – коли зовсім буде кепсько». На другому: «Розкрити тільки після першого». Була велика спокуса відразу ж розкрити обидва конверти. Але новий керівник мав витримку й вирішив їх не відкривати. Він подумав, що, можливо, колишній шеф забув їх тут і повернеться за ними. Він кинув їх назад у шухляду і забув про них.

Настав момент, коли керівнику стало дуже погано. Робота не йшла, колектив вступив із ним у протистояння, конфлікти чергувалися зі скандалами. Він уже подумував про звільнення, коли раптом згадав про конверти, адже їх ніхто так і не забрав. Отже – вони для нього!

Він відкрив шухляду і взяв конверт №1. Розірвавши його, він прочитав на аркуші всього два речення: «Все нормально! Працюй далі, таке буває». Він заспокоївся і продовжив свою роботу. Ситуація потихеньку стабілізувалася. Пізніше він навіть із посмішкою згадував той свій період, коли ледве не покинув свій пост. Такі моменти траплялися і пізніше, але він реагував завжди спокійно, згадуючи слова з листа. Але в якийсь момент подібні ситуації стали частішати.

Наступив момент, коли становище стало набагато гіршим. На відміну від першого разу, до цього часу він уже встиг утомитися від цієї роботи та не вважав за потрібне кидатися рятувати положення. Йому стали натякати на звільнення. В останній надії на диво він відкрив шухляду і дістав конверт № 2. Повільно розкрив його і прочитав: «Готуй два конверти!»