
Один мудрий благочестивий старець, відділяючись від суєти цього світу, пішов високо в гори та жив у печері. Він хотів останні дні свого життя присвятити молитві й тому відокремився від людей. Але слава про святе життя мудреця швидко облетіла всі околиці та зібрала до нього дуже багато учнів.
Якось прийшли поговорити зі старцем два юнаки. Вони запитали:
– Скажи нам, мудрий чоловіче, як можна умертвити погані схильності й позбутися згубних звичок?
Мудрець подумав та й каже до одного з юнаків:
– Вирви молоде дубове деревце, котре росте отут поблизу.
Юнак негайно зробив це. Легко, однією рукою, тому що рослинка була тільки близько 20 см заввишки. Після цього старець промовив:
– А тепер вирви ось це дерево, – і показав йому ще одне.
Юнак і це зробив, але вже з великим зусиллям: дерево було набагато вище і міцніше, ніж перше. Тоді старець втретє попросив:
– Друже, а зараз вирви ще це дерево.
Юнак обійняв стовбур і спробував виконати повеління вчителя, але не зміг. Йому на допомогу прийшов товариш, але й в обох не вистачило сили, тому що дерево пустило коріння глибоко в землю і було вже вищим від людини.
Спостерігаючи марні зусилля учнів, мудрець сказав:
– Послухайте, діти мої! Недобрі схильності та погані звички схожі на ці дерева. Якщо вони недавно укорінилися у серце, недовго росли, то достатньо твердої волі, щоб вирвати та знищити їх. Та коли вони глибоко пустили своє коріння й повністю заволоділи нашим серцем, тоді дуже важко впоратися з ними. Тож пильнуйте за собою, не давайте злим нахилам пускати коріння у ваших серцях, а знищуйте зло тоді, коли воно тільки зароджується у ваших думках.
Джерело:
Десятник К.В. Уроки духовності: Навч.-метод. посіб. – Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2010


