Дуже давно в одній країні на півночі Китаю жив старець, у якого був прекрасний кінь. Він був настільки красивим, що люди здалеку приходили, щоб ним помилуватися. Вони говорили господарю, що це благословення мати такого коня.
– Можливо, воно і так, – відповідав господар, – але навіть благословення може бути прокляттям!
І ось одного разу кінь утік. Люди стали співчувати старцю, говорити, що його спіткала невдача.
– Можливо, воно і так, – відповідав він, – та навіть прокляття може стати благословенням.
Через деякий час кінь повернувся. Та не один. Він привів із собою ще 25 диких коней. За законом тієї держави, усі вони стали власністю старця. Він розбагатів! Сусіди прийшли поздоровити його з такою вдачею:
– Ти дійсно благословенний!
– Можливо, воно і так, – відповідав він, – але навіть благословення може стати прокляттям.
Пройшло декілька днів і єдиний син старця хотів об’їздити одного із диких коней. Він виявив непокору і скинув його. Хлопець зламав ногу. Сусіди знову прийшли поспівчувати старцю. Без сумнівів, на нього було наслано прокляття.
– Можливо, воно і так, – відповів старець, – та навіть прокляття може стати благословенням.
Наступного дня повз містечко, у якому проживав старець, проїжджав цар і збирав під свої знамена усіх здорових чоловіків для військового походу. Була жорстока війна, і усі, хто пішов із того містечка, загинули. Уцілів лише син старця, тому що у нього була зламана нога і його не забрали тоді на війну.
До сьогоднішнього часу люди цього містечка говорять: «Те, що здається благословенням, може бути прокляттям. А те, що здається прокляттям, може бути благословенням».
Джерело:
vseosvita.ua
