Жив один хлопець із запальним, жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами та наказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець не стримує свого гніву та з кимось посвариться.
У перший день хлопець забив декілька десятків цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалась. Хлопець зрозумів, що легше навчитись володіти собою і своїми емоціями, ніж забивати цвяхи.
Нарешті настав день, коли він жодного разу не втратив самовладання. Він підійшов до батька і сказав, що в цей день він не забив жодного цвяха. Тоді батько сказав, що тепер він має кожного дня витягати з паркана по одному цвяху, коли йому вдасться не втратити самоконтроль і ні з ким не посвариться.
Минали дні й згодом син повідомив батька про те, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав:
– Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою, як раніше…Коли говориш людині що-небудь зле, у неї залишається такий же шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти попросив вибачення, – шрам залишиться.
Джерело:
psyhologdcpp.in.ua
