
Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя й майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів він мудрого старця.
– Що тебе тривожить, юначе? – запитав старець.
– Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливіше, – відповів юнак.
– Це дуже просто, – сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.
Заповнивши глечик, він запитав:
– Цей глечик повний, чи не так?
– Так, – погодився юнак.
Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камінням. Він усміхнувся і запитав:
– А тепер глечик повний?
Юнак ствердно кивнув.
Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.
– Ось відповідь на твоє запитання, – сказав старець. – Велике каміння – це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, здоров‘я, навчання, духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя все одно буде повним.
Він хвильку помовчав, а відтак мовив:
– Дрібні камінці – це також важливі для тебе речі: робота, дім, матеріальний добробут. А пісок – не дуже важливі речі, але які роблять життя більш яскравим, наповнюють цікавими враженнями.
Юнак слухав дуже уважно, і старець продовжив:
– Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб’ють у проміжки між ними.


