У невеличкому містечку, що розташоване біля вузької річки, поселився новий житель, який назвався майстром. Ніхто не знав його фаху, але куди б не заходив цей чоловік, скрізь давав поради.
Заглянув у майстерню до коваля та застеріг його:
– Ти перетримуєш залізо у вогні, від чого воно робиться крихким. І гартувати слід у маслі, а не у воді, – та додавав. – Куй залізо, поки гаряче!
– Не знаю, – невдоволено пробурмотів коваль. – Роблю так, як мене вчив батько. – І продовжив працювати по-своєму.
Кравцеві новий майстер тлумачив, як потрібно шити камзол, нагадуючи йому: «Сім раз відміряй, а раз відрізай!» Шевцеві показував, як прибивати підошви. Теслі зауважив, що той неправильно тримає сокиру та рубає не з руки. Часто приходив до людей і починав у самий розпал роботи:
– Невірно! Треба ось так… Треба по-іншому, а не так, як ви звикли!
На це йому відповідали: «Не вчи рибу плавати! Як вміємо – так і робимо!»
Я краще найняв би людину з ентузіазмом, аніж людину, яка все знає.
Пройшов деякий час. Стопталися чоботи у нашого порадника. Звернувся він до шевця.
– Е-е, брате, – посміхнувся той, – я ж тобі в підметки не підхожу, не буду перед тобою соромитися – сам зашивай чоботи.
Треба було замок на двері викувати, то подався майстер до кузні.
– Ні, – похитав головою коваль, – у мене залізо крихке, не для тебе.
Кравець відмовився пошити йому нові штани, а тесля – вистругати дошки, пекар – і той не дав хліба.
Повернувся додому наш порадник, зажурився. Бо він тільки й вмів, що давати іншим поради.
🔹🔹🔹 Коментар
Знання без їхнього практичного застосування в житті не мають великої сили, адже тільки через наші спроби щось створити, конкретні дії та помилки ми отримуємо досвід й вдосконалюємо свої знання й навички. Саме це дозволяє нам в майбутньому досягати успіху та ставати професіоналами у своїй справі.
