Старий мудрий кіт лежав на травичці та грівся на сонечку. Раптом біля нього промайнуло маленьке спритне кошеня. Воно жваво підскочило і почало бігати кругами.
– Що ти робиш? – ліниво поцікавився кіт.
– Я намагаюся зловити свій хвіст! – захекавшись, відповіло кошеня.
– Але навіщо? – засміявся кіт.
Мені сказали, що хвіст – моє щастя. Якщо я зловлю свій хвіст, то зловлю і своє щастя. Ось я і бігаю вже третій день за своїм хвостом. Але він весь час вислизає від мене.
– Так, – посміхнувся старий мудрий кіт, – колись я, також як і ти, бігав за своїм щастям, але воно весь час вислизало від мене. Я залишив цю витівку. Через певний час я зрозумів, що немає сенсу ганятися за щастям. Воно завжди слідує за мною по п’ятах. Де б я не був, моє щастя завжди зі мною, потрібно всього лише пам’ятати про це.
