Група випускників вишу прийшли в гості до свого старого професора. Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі та життєві проблеми.
Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником та різними чашками: одні були прості, інші дорогі.
Коли випускники розібрали чашки, професор сказав:
– Зверніть увагу, що ви розібрали всі красиві чашки, тоді як прості й дешеві залишили. І хоча це нормально, бо ви хотіли кращу для себе. Проте це і є джерело ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву краще, смачніше. Вона просто приховує те, що ми п’ємо. Насправді те, що ви хотіли, було кава, а не чашка. Але ви свідомо вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася.
А тепер уявіть: життя – це кава, а робота, гроші, становище, суспільство – це чашки. Це лише інструменти для підтримки й змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає й не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись лише на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави. Найбільш щасливі люди – це не ті, які мають все найкраще, а ті, які витягують все найкраще з того, що мають.
Джерело:
psyhologdcpp.in.ua
